Кісткова пластика перед імплантацією: чи справді вона потрібна? Погляд щелепно-лицевого хірурга
Багато пацієнтів, які звертаються щодо імплантації через кілька років після втрати зубів, чують однаковий висновок: «Спочатку потрібно наростити кістку». Для більшості це означає ще одну операцію, додаткові витрати, кілька місяців очікування і лише потім — встановлення імплантатів. Проте чи справді дефіцит кісткової тканини автоматично означає необхідність кісткової пластики?
Щелепно-лицевий хірург, кандидат медичних наук Ігор Осадчий вважає, що ні. На його думку, сама постановка такого питання є помилковою. Причина проста: імплантат повинен бути повністю встановлений у нативну кістку пацієнта. Якщо власної кістки недостатньо, кістковопластичні матеріали не здатні створити ту опору, яка необхідна для його надійної інтеграції.
Чому кісткова пластика не вирішує проблему
Після втрати зуба кісткова тканина перестає отримувати фізіологічне навантаження і поступово атрофується. Через кілька років її висоти або ширини часто вже недостатньо для встановлення класичного довгого гвинтового імплантата.
Саме тому протягом багатьох років таким пацієнтам пропонували кісткову пластику — операцію, під час якої дефіцит кістки компенсують спеціальними кістковопластичними матеріалами. Проте, на думку Ігоря Осадчого, саме тут закладена головна помилка.
«Кістковопластичний матеріал не перетворюється на нативну кістку. Він може інтегруватися, виконувати певну функцію, але його властивості ніколи не стануть тотожними власній кістковій тканині пацієнта. А імплантат має бути повністю встановлений саме в нативну кістку. Це фундаментальний принцип імплантології», — пояснює лікар.
Саме тому, наголошує Ігор Осадчий, кісткова пластика не створює умов для встановлення імплантата. Вона не усуває головної проблеми — дефіциту нативної кісткової тканини.
Додаткова операція без вирішення основної проблеми
Кісткова пластика — це ще одна операція, ще один етап загоєння, додаткові фінансові витрати та ризик післяопераційних ускладнень.
За словами лікаря, організм не завжди сприймає кістковопластичні матеріали однаково. Можливі запальні процеси, відторгнення матеріалу та інші ускладнення, які лише ускладнюють подальше лікування.
Але головне, підкреслює Ігор Осадчий, полягає навіть не в цьому. Навіть якщо кістковопластичний матеріал успішно інтегрувався, він не стає нативною кісткою. А отже, не змінює головного принципу імплантації — імплантат повинен бути повністю встановлений у власну кісткову тканину пацієнта.
«Кісткова пластика може використовуватися в реконструктивній хірургії для вирішення інших клінічних завдань, наприклад відновлення контурів тканин. Але розглядати її як спосіб створити кістку для встановлення імплантата, на мою думку, неправильно», — зазначає Ігор Осадчий.
Змінювати потрібно не кістку, а підхід до імплантації
Якщо класичний довгий імплантат не можна встановити через дефіцит нативної кісткової тканини, це не означає, що потрібно змінювати кістку.
На думку Ігоря Осадчого, потрібно змінювати сам підхід до імплантації. Саме розвиток сучасних імплантаційних систем дозволив відмовитися від застарілої логіки, коли єдиним рішенням вважалося нарощування кістки.
Короткі імпланти I-System: інший принцип роботи
Однією з таких систем є швейцарські імплантати I-System, побудовані за концепцією plateau-design.
На відміну від класичних гвинтових імплантатів, їхня стабільність визначається не довжиною конструкції, а площею контакту з нативною кісткою.
Горизонтальні платформи значно збільшують поверхню взаємодії імплантата з кістковою тканиною, що дозволяє ефективно використовувати навіть мінімальний об’єм власної кістки пацієнта.
«Для стабільності імплантата вирішальне значення має площа його контакту з кістковою тканиною. Саме на цьому принципі побудована система плато. Ми не намагаємося створити нову кістку — ми максимально ефективно використовуємо ту нативну кістку, яка вже є», — пояснює Ігор Осадчий.
Ще однією особливістю конструкції є формування між платформами умов для розвитку кісткової та судинної тканини, що позитивно впливає на процес остеоінтеграції.
Короткі імплантати можуть застосовуватися при:
- значній атрофії кісткової тканини
- недостатній висоті альвеолярного відростка
- частковій або повній втраті зубів
- повторній імплантації після втрати попереднього імплантата
Чому ця методика досі не стала масовою
За словами Ігоря Осадчого, використання коротких імплантатів потребує іншого підходу до діагностики, планування лікування та хірургічної техніки.
Освоєння таких методик вимагає додаткового навчання та значного практичного досвіду, тому далеко не всі лікарі працюють із системами плато.
«У сучасній стоматології дуже багато маркетингу. Але пацієнта повинні цікавити не гучні рекламні обіцянки і не кількість виконаних операцій. Єдиним критерієм має бути довгостроковий результат лікування і здоров’я людини», — підсумовує Ігор Осадчий.
Будьте першим, хто залишить відгук.